Ви є тут

Підвищення стійкості бобово-ризобіального симбіозу сої до дії посухи


Номер роботи - M 30 НАГОРОДЖЕНА

Представлено Інститутом фізіології рослин і генетики НАН України

Автор: Кондратюк Ю.Ю., к.б.н., Левішко А.С., к.б.н., Грищук О.О., к.б.н., Веселовська Л.І. к.б.н.,

Залучення бобово-ризобіального симбіозу в сільськогосподарське виробництво є альтернативним шляхом забезпечення культурних рослин біологічно чистим азотом і, як наслідок, підвищення їх урожайності. При цьому азотфіксувальна активність симбіотичних систем, як і урожайність та білкова продуктивність сої значною мірою залежать від ряду факторів навколишнього середовища.

 Результати проведеного комплексного дослідження особливостей формування і функціонування симбіозу Glycine max із Bradyrhizobium japonicum в умовах недостатнього водозабезпечення дозволяють ідентифікувати ключові біомолекули, залучені до адаптаційних процесів, не лише рослинного, а і бактеріального походження, з’ясувати фізіологічну роль цих молекул у формуванні адаптації рослин до посухи і можливого значення для практичного використання з метою підвищення стійкості рослин до стресових факторів. Розроблено наукові засади та методологію застосування лектину насіння сої як компонента інокуляційної суспензії для зниження негативного впливу недостатнього водозабезпечення на ефективність симбіотичних систем сої та підвищення продуктивності даної культури при вирощуванні в посушливих регіонах.

Кількість публікацій: 90, за тематикою роботи – 73. 43 статті (9 - у зарубіжних виданнях). Загальна кількість посилань на публікації авторів складає 4 (згідно з базою даних Scopus).