Офіційний веб сайт

Інклюзивне бібліотечне обслуговування користувачів з особливими потребами та формування мультимедійних бібліотечних фондів з врахуванням нозологій

Автор: Демчук А.Б., Кут В.І., к.т.н., Малиновський О.Б., Ржеуський А.В.

Представлена Національним університетом «Львівська політехніка»

 В дослідженні обґрунтовано та вперше вирішено наукове завдання формування ефективної системи дистанційного інформаційного обслуговування осіб із особливими потребами на основі сучасних інформаційних технологій.

 Обґрунтовано принципи побудови інформаційних технологій на основі методів математичного програмування для вирішення задачі вибору програмної платформи системи дистанційного бібліотечного обслуговування осіб з особливими потребами, базуючись на розподілі ваг альтернативних платформ.

 Розроблено структуру програмного комплексу побудови відеоконтенту для осіб з вадами зору. Програмний комплекс містить компоненти вибору тифлокоментаря та редагування відеоконтенту, що дало змогу автоматизувати процес побудови відеоконтенту для незрячих.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні наукових, методичних основ та принципів дистанційного бібліотечного обслуговування користувачів з особливими потребами. Запропоновані в роботі математичні моделі і методи доведені до практичної реалізації у рамках відповідної системи підтримки прийняття рішень. Розроблено окремі компоненти системи подання відеоконтенту для незрячих та сформовано бібліотеку процедур для побудови відеоконтенту для незрячих.

Результати дослідження впроваджуються у практику діяльності “Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами” Національного університету “Львівська політехніка”.

Кількість публікацій: 84, в т.ч. 24 статті , 60 публікацій у матеріалах всеукраїнських та міжнародних наукових конференцій (8 зарубіжних). 

 

Робота знята з розгляду згідно листа  Національного  університету  «Львівська політехніка» від 07.08.2014  № 68-01-1335.

Надіслати коментар

Коментарі

Андрій Демчук

У зв’язку з появою значної кількості матеріалів у ЗМІ, які напряму торкаються мене, і нашої з хлопцями спільної наукової роботи “Інклюзивне бібліотечне обслуговування користувачів з особливими потребами та формування мультимедійних бібліотечних фондів з врахуванням нозологій”, яка була подана на здобуття щорічної премії Президента України для молодих вчених, хочу висловитися з цього приводу.
Якщо Ви чекаєте образ і загострення конфлікту, можете далі не читати – я не мстивий.
Історія розпочалась у 2011 році, коли я вирішив вступити до аспірантури Національного університету “Львівська політехніка”. Ми з моїм науковим керівником (д.т.н. Литвином В.В.) порадилися, і вирішили, що мені варто спробувати скласти вступні іспити. Здійснюючи цей крок, я мав на меті лише одне: бути корисним людям. З таким принципом я йду по життю.
Успішно пройшовши вступні випробовування, розпочав обрання теми досліджень, складання плану роботи, обґрунтування напрямку моїх наукових досліджень.
На початку 2012 року, на засіданні Вченої ради Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» була затверджена тема моєї дисертаційної роботи “Методи та засоби подання фільмів для незрячих”. Від того часу розпочався процес досліджень та підготовки дисертаційної роботи.
У лютому 2013 року п.Оксана Потимко з якою ми вже були знайомі запропонувала спробувати створити перший адаптований для незрячих відеоконтент – мультфільм «Сонячний коровай». Я з ентузіазмом сприйняв цей виклик, бо на той момент вже закінчив перший розділ дисертації, де я аналізував досвід закордонних науковців та практиків у аудіо дескрипції (термін аналогічний до терміну тифлокоментування, але використовується лише у пострадянських країнах ) відеоконтенту.
Пані Оксана познайомила мене з Олександрою Бонковською, Заслуженою артисткою України, актрисою театру ім. Марії Заньковецької, яка повинна була займатися написанням і озвученням тифлокоментарів (зважаючи на її професійно поставлений голос і досить високу якість художньої мови), а я повинен був зайнятися комп’ютерно-технологічною стороною питання.
На той момент, я вже розробив структуру програмного комплексу, який би включав у себе такі компоненти як:
1) Програмне визначення місць у відеоконтенті, які можуть бути використані для тифлокоментарів;
2) Створення(запис) та редагування вже готового звукоряду.
3) Накладання звукоряду на відеоряд.
4) Зручна подача для тифлокоментатора тексту для начитки у зручному форматі.
З часом ці компоненти поповнювалися підпунктами, які були обумовлені науковими пошуками, що не припинялися ні на секунду.
На час створення мультфільму «Cонячний коровай», мною було на комп’ютері реалізовано можливість створення та редагування звукових доріжок, які я міг опрацьовувати для подальшого накладання на відеоряд.
Зважаючи, що своєї звукостудії у Львівської політехніки не було, пані Оксана домовилася зі «Студією Лева», на якій пані Бонковська і начитувала тифлокоментарі. Опісля я у домашніх умовах, на своєму ноутбуці, маючи мінімальні знання у звукорежисурі, виготовив звукоряд м/ф «Сонячний коровай», «склеїв» його з відео доріжкою мультфільму і ми його презентували у травні 2013 року на прес-конференції у Львівській Міській Раді.
Після презентації проекту у Львівській спеціалізованій школі №100 для незрячих діток, наша команда на стільки загорілася ідеєю творення добрих справ, що вирішили не зупинятися на досягнутому. Майже одразу пані Оксана запропонувала озвучити ще декілька мультфільмів, я сказав чому так мало? – пропоную більше. Вкінці 2013 року ми були у Києві, де наша розробка отримала відзнаку конкурсу «Благодійна Україна”. Опісля п.Потимко мені сказала, що до кінця 2014 року треба зробити 20 мультфільмів з тифлокоментарем, бо вдалося здобути грант (допомогу) від Благодійного фонду Р.Ахметова «Розвиток України» на розробку цих мультфільмів. Пані Потимко навіть пообіцяла виплатити заробітню плату за мою роботу. На що я відповів, що мене не цікавить заробітня плата, і що якщо така буде, я віддам її на благодійність.
Я з радістю погодився на пропозицію створення мультфільмів з тифлокоментарями, бо це було для мене цікаво з наукової точки зору, також це було шалено приємним проектом особисто для мене, бо я приєднувався до чудової справи ¬– надання можливості незрячим отримувати хоч трішки інформації, завдяки адаптованому відеоконтенту. Ми обрали декілька м/ф, п.Бонковська повинна була написати сценарії, і коли ми повинні були записувати звук, від мене чомусь почали «морозитися». На мої дзвінки п.Потимко просто не відповідала, було дивно. Потім я випадково дізнався, що знайшлися інші люди, які займаються цією справою. Як каже моя бабуся – де з’являються гроші – там дружби немає. На що я подумав – нехай, я зробив що міг. Тому я краще переключуся на наукову роботу і написання своєї дисертаційної роботи.
На початку 2014 року, виникла ідея добитися більш прискіпливого погляду на проблеми забезпечення доступу до бібліотечних інформаційних ресурсів людей з різними вадами з боку державних інституцій. І я з друзями Василем, Остапом і Антоном вирішили узагальнити наші наукові праці у спільну наукову роботу, яку ми і подали на здобуття премії Президента України. Ця премія не так важлива для нас у плані винагороди (направду набагато більше і нервів, і часу, і тих же фінансів вкладено), як особисто для мене ця можлива відзнака є більш важливою у плані того, щоб Українська держава звернула більшу увагу на проблеми людей з різними нозологіями, які потребують рівноправного доступу до інформації, яка нині їм є недоступною.
Здавалось би, благородна ціль. Усі повинні були лише радіти і підтримувати, але замість цього…звинувачення у крадіжці…чого?! Мультфільм ми створили разом, Ви п. Потимко самі дали мені підписати документи, що засвідчують моє право на інтелектуальну власність на цей тифлокоментований мультик (як одному із його розробників). У науковій роботі, поданій на здобуття премії Президента України, я використав його як ілюстративний приклад. До і після створення мультфільму мною написано близько 20 наукових статей і доповідей в матеріалах наукових конференцій за тематикою тифлокоментування відеоконтенту. Що важливо, частинка про тифлокоментування займає у нашій колективній роботі лише один підрозділ, за моїм авторством. Мені образливо не так за себе, як за хлопців. Вони проробили великий шмат роботи, а через безпідставні звинувачення вся наша робота виявилася марною…Марною в першу чергу для тих людей, заради покращення життєвих умов яких, ми і робили цю роботу.

Тому на закінчення хочеться сказати: я завжди був щирим, старався з усіх сил допомагати п.Оксані у всіх проханнях, навіть тих які не стосувалися адаптації цього мультфільму. Завжди йшов на контакт, але те як п.Потимко використала мене у своїх, не зрозумілих для мене інтересах, не робить їй поваги.
Тому, стараючись жити за Божими заповідями хочу сказати одне – Бог все бачить! Дев’ята заповідь дуже важлива. Стараймося дотримуватися її.
Всім миру і добра!
Слава Україні!

Аспірант кафедри Інформаційних систем та мереж, Національного університету “Львівська політехніка”, член молодіжного творчого колективу
Андрій Демчук

Оксана Потимко, інвалід I групи по зору

Обалдіти можна!!!! Так виявляється, що коментарі я пишу ще з 2010 року?!!!! Це вже занадто пане Пасічник. Ви зайшли надто далеко. Судячи з того, що навіть назву організації та мою наукову ступінь,ви вказали помилково, знову роблю висновки про чергові фальсифікації. Невже ви думаєте, що якщо я СЛІПА, то я не в змозі безпомилково написати свій науковий ступінь та назву організації? Пане Пасічник і хто там з вами ще, можливо і цю державну премію ми оспоримо?!!!!
А шановному Пану, який підказав мені цю інформацію - я вдячна. Прохання до усіх, хто ще живе категоріями моралі і простих людських чеснот: якщо бачитимете десь подібні речі, будь- ласка дайте знати. Я не маю можливості читати сайти, оскільки переважна іх більшість є недоступною для незрячих. Навіть і цей сайт я читаю за допомогою своїх зрячих друзів.

Оксана Потимко, кандидат ІСТОРИЧНИХ наук ( історичних - це персонально для пана Пасічника)

Гість

А чому вельмишановна пані Потимко мовчала, коли доня пана Пасічника і його аспіранти отримували премію за аудіопідручник для сліпих "Веб-дизайн"? Я про премію "Комплекс комп’ютерних інформаційних технологій підтримки інклюзивного навчання дітей з особливими потребами", яка є також на цьому сайті за адресою /work/kompleks-komp%E2%80%99yuternikh-informatsiinikh-tekhnologii-pidtrimki-inklyuzivnogo-navchannya-ditei-z-
Ви, пані Оксано, мали ще тоді підняти питання про роботу цієї наукової групи, а не писати розлогий коментар у підтримку. А можливо Ви вважаєте, що кожен незрячий розбирається в кольорових гамах і відтінках? Тоді немає причин до обурення.

Оксана Потимко, інвалід I групи по зору

Оксана Потимко, кандидат непедагогічних наук. Веб-дизайн і незрячий - не сумісні так само, як страус і лижі. Далеко не кожною веб-сторінкою може користуватись людина, яка не бачить, не кажучі вже про її веб дизайн. Шкода що пан Пасічник і компанія про це не знають. От тому, панове, варто керуватись правилом "Не робіть для нас - без нас", якщо йдеться про наукові розробки для інвалідів. Проблематика інвалідів - це простір для спекуляції: лише самі незрячі чи нечуючі знають усі тонкощі світосприйняття. Тому, Комітет з держпремій України, інщі подібні структури, повинні включити до складу експертної ради осіб з інвалідністю.

Гість

Хочу звернути увагу шановного панства, що саме команда Пасічника, Кунанець і К в межах робіт для незрячих освоювала технології начитки текстів, які потім успішно використовували у фокусах з п.Слюсарчуком. Оце напевно є єдиним суттєвим здобутком лабораторії.

Андрій Сидор, викладач Львівської політехніки

Дуже неприємна ситуація з фальсифікацією відгуків на сайті на наукову роботу, що претендує на перемогу в конкурсі. Вже була дуже неприємна історія з переможцем конкурсу наукових робіт псевдопрофесором і псевдохірургом Слюсарчуком, який фактично закінчив училище та не мав вищої освіти. Він теж працював на згаданій кафедрі Львівської політехніки. Скільки ще буде таких фальсифікацій? Чому ті, хто нами керує, не роблять висновки?

Гість

Хіба громадськість не знає як формуються відгуки на такі і подібні їм роботи? Подивіться на прізвища осіб, які дали позитивний відгук на цю роботу. Це або друзі, або знайомі славнозвісного п. Пасічника В.В., афериста по натурі. Захищають цю роботу також учні розрекламованої але неіснуючої школи професора пасічника, одним з яких є Василь Литвин, анонімне прізвище якого є "пан плагіат".

Гість

Н. Б. Шаховська, В. В. Литвин Проектування інформаційних систем: навчальний посібник. - Львів: “Магнолія-2006”, 2011. - 380 с.
Той факт, що кожен об’єкт має стан, означає, що кожен об’єкт займає певний простір (фізично або в пам'яті комп'ютера).
Приклади. Припустимо, що мовою C++ нам треба створити реєстраційні записи про співробітників. Можна зробити це в такий спосіб:
struct PersonnelRecord {
char name[100];
int socialSecurityNumber;
char department[10];
float salary;
} ;
Кожний компонент у наведеній структурі позначає конкретну властивість нашої абстракції реєстраційного запису. Опис визначає не об'єкт, а клас, оскільки він не вводить який-небудь конкретний екземпляр. Щоб створити об’єкти цього класу, необхідно написати таке:
PersonnelRecord deb, dave, karen, jim, torn, denise, kaitlyn, krista, elyse;

ГРАДИ БУЧ - ОБЪЕКТНО-ОРИЕНТИРОВАННЫЙ АНАЛИЗ И ПРОЕКТИРОВАНИЕ С ПРИМЕРАМИ ПРИЛОЖЕНИЙ НА С++ ВТОРОЕ ИЗДАНИЕ
Тот факт, что всякий объект имеет состояние, означает, что всякий объект занимает определенное пространство (физически или в памяти компьютера).
Примеры. Предположим, что на языке C++ нам нужно создать регистрационные записи о сотрудниках. Можно сделать это следующим образом:
struct PersonnelRecord {
char name[100];
int socialSecurityNumber;
char department[10];
float salary;
};
Каждый компонент в приведенной структуре обозначает конкретное свойство нашей абстракции регистрационной записи. Описание определяет не объект, а класс, поскольку оно не вводит какой-либо конкретный экземпляр [Точнее, это описание определяет структуру в C++, семантика которой соответствует классу, у которого все поля открыты. Таким образом, структуры - это неинкапсулированные абстракции]. Для того чтобы создать объекты данного класса, необходимо написать следующее:
PersonnelRecord deb, dave, karen, jim, torn, denise, kaitlyn, krista, elyse;

Гість

Н. Б. Шаховська, В. В. Литвин Проектування інформаційних систем: навчальний посібник. - Львів: “Магнолія-2006”, 2011. - 380 с.
Нас цікавить розроблення того, що ми називатимемо промисловими програмними продуктами (ППП). Ні Ш застосовуються для вирішення найрізноманітніших завдань, таких, наприклад, як системи зі зворотним зв'язком, які керують або самі керуються фізичними процесами і для яких ресурси часу і пам'яті обмежені; завдання підтримки цілісності інформації обсягом у сотні тисяч записів при паралельному доступі до неї з оновленнями і запитами; системи керування і контролю за реальними процесами (наприклад, диспетчеризація повітряного або залізничного транспорту). Системи подібного типу зазвичай існують тривалий час, і велика кількість користувачів є залежною від їх нормального функціонування. У світі промислових програм ми також стикаємося із середовищами розроблення, які спрощують створення інформаційних систем (ІС) у конкретних предметних областях (ПО), і програмами, які імітують певні сторони людського інтелекту.
Істотна риса промислової програми - рівень складності: один розробник практично не в змозі охопити всі аспекти такої системи. Тобто складність промислових програм перевищує можливості людського інтелекту.

ГРАДИ БУЧ - ОБЪЕКТНО-ОРИЕНТИРОВАННЫЙ АНАЛИЗ И ПРОЕКТИРОВАНИЕ С ПРИМЕРАМИ ПРИЛОЖЕНИЙ НА С++ ВТОРОЕ ИЗДАНИЕ
Нас интересует разработка того, что мы будем называть промышленными программными продуктами. Они применяются для решения самых разных задач, таких, например, как системы с обратной связью, которые управляют или сами управляются событиями физического мира и для которых ресурсы времени и памяти ограничены; задачи поддержания целостности информации объемом в сотни тысяч записей при параллельном доступе к ней с обновлениями и запросами; системы управления и контроля за реальными процессами (например, диспетчеризация воздушного или железнодорожного транспорта). Системы подобного типа обычно имеют большое время жизни, и большое количество пользователей оказывается в зависимости от их нормального функционирования. В мире промышленных программ мы также встречаем среды разработки, которые упрощают создание приложений в конкретных областях, и программы, которые имитируют определенные стороны человеческого интеллекта.
Существенная черта промышленной программы - уровень сложности: один разработчик практически не в состоянии охватить все аспекты такой системы. Грубо говоря, сложность промышленных программ превышает возможности человеческого интеллекта.

Гість

"Одрихівський Микола Васильович, д.е.н., професор "

Справжнє прізвище професора Одрехівський (див. сайт. Дрогобицьного педуніверситету)

Гість

А чому Демчук не викине цю програму сюди? Пане Литвин, пані Кунанець, якщо вона ІСНУЄ, хай він її покаже на практиці. Отут.

Ігор

Тепер стає зрозумілим відкілля п. Кунанець Н. отримала матеріал для своєї докторської "Система бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів з особливими потребами в Україні: історія, методологічні засади, перспективи". Тепер стає зрозумілим чому спецрада так не хотіла та відтягувала цей захист ( людям було гидко в душі голосувати за це, оскільки робота явно не тягнула на докторську) . І тільки після втручання "впливової" особи таки спецрада змогла "правильно" проголосувати. Ось так і ця команда під егідою п. Пасічника В. і робить науку. Достатньо подивитись на публікації п. Кунанець і Ко і фахівці цієї галузі одразу вкажуть на плагіат та джерела інформації звідки вона копіювалась. Деякі її статті це 100% передрук вже опублікованих раніше, тільки вже інших авторів. Так що не дивуйтесь п. Оксана Потимко. Це такий їх стиль роботи.

Гість

Про те що Пасічник і Ко займаються плагіатом багато років всім у Львівській політехніці відомо. Береш книжку видану на ІСМ і легко знаходиш аналог виданий раніше але російською чи англійською. Навіщо на це все закриває очі керівництво - невідомо.

Оксана Потимко, інвалід I групи по зору

Цікаво, яку інформаційну технологію чи
програмно-алгоритмічний комплекс розробили молоді науковці ЛП і як
воно могло використовуватися для створення мультфільма "Сонячний
коровай", якщо під час накладання тифлокоментаря на відеоряд мультика
використовувався виключно секундомір і спосіб "махання руками" - коли
диктору вступати, а коли замовкнути. Так званий
"програмно-алгоритмічний комплекс" не витримує жодної критики, якщо
взагалі існує. Пересічний звукорежисер справляється з даною роботою
протягом 1,5-2 годин. До речі, під час прес-конференції у травні 2013
року, на якій презентувався мультик "Сонячний коровай", журналістам
демонстрували не виготовлений Андрієм Демчуком мультиплікаційний
фільм, оскільки він не годився для трансляції через суцільний брак у
звучанні, а перероблений звукорежисером Євгеном Шманенко варіант. Сам
Андрій Демчук про це добре знає. Отож, панове, пропоную не заробляти в
держави кошти в такий скрутний час та ще й за те, чого насправді
немає. Якби розроблена Андрієм Демчуком інформаційна технологія була
вдалою, вона б використовувалась досі і я б залюбки залучила Андрія до
роботи над створенням мультиків. І ще один момент: під час
прес-конференції у травні 2013 року Андрій повідомив журналістам, що
працює над створенням комп'ютерної програми і планує зробити її до
закінчення часу навчання в аспірантурі. Натомість виявляється, що
Андрій її вже розробив і застосував на мультику "Сонячний коровай"!!!
Як цікаво: де ж тоді правда? І чому ж тоді таку вдалу технологію
довелось повністю переробляти простому звукорежисеру, якщо вона така
унікальна? Давайте, хлопці, принаймні себе дурити не будемо. Пропоную
очну зустріч перед журналістами, під час якої Андрій та звичайний
звукорежисер створять мультфільм з тифлокоментарем: Андрій -
використовуючи власний алгоритмічний комплекс, а звичайний
звукорежисер - пересічні комп'ютерні програми, якими користується
увесь світ. Так буде справедливо.
І ще одне зауваження. Попри те, що я сліпа, добре знаю, коли і як
з'явилось тифлокоментування. І, не зважаючи на те, що тему
дисертаційної роботи Андрія Демчука ЛП затвердила ще у 2012 р.,
навесні 2013 р. він прийшов саме до Оксани Потимко з проханням
допомогти. Тому й пробувала включити його в свої проекти, робила для
нього PR-промоцію, але не могла здогалдатися, що мене так брудно
використають. Після такого конфлікту, коли група здорових зрячих
науковців ЛП, використавши незрячу людину і її напрацювання,
намагаючись здобути престижні премії, спекулюючи на досягненнях для
інвалідів, яких насправді немає!, ще й поширює серед журналістів
неправдиву інформацію, заледве чи можна розраховувати на подальшу
співпрацю з Українською спілкою інвалідів та Оксаною Потимко.
І на завершення: некоректно проводити прес-конференцію за
представництва однієї сторони. А ще некоректніше брехати, маючи
статуси докторів наук. Жодного телефонного дзвінка протягом 5 днів
напередодні прес-конференції не було, і про прес-конференцію мене
ніхто не повідомляв. Це брудно, пані доктор Кунанець і пане Литвин!
І те, що під рефератом наукової роботи містяться сфальшовані
рекомендації багатьох людей, які шоковані звісткою про їх відгук,
оскільки таких відгуків не писали, - це теж брудно, пане Пасічник і
пані Кунанець! Але про що можна говорити - мабуть, такий стиль вашої
роботи"

Василь Литвин, д.т.н.

Брудно, це писати ахінею, не прочитавши саму роботу!!! П.Оксано, Ви хоч саму роботу, яка подається на премію бачили??? В чому винні Кут, Малиновський, Ржеуський? Брудно, це не піднімати трубку телефону, коли Вам телефонують! А я це зробив одразу як побачив Ваш коментар на Захід.нет. Брудно - це не зателефонувати мені, якщо у Вас були якісь претензії!

Оксана Потимко, інвалід I групи по зору

Пане Василь! Брудно – це телефонувати мені , коли раптом вилізла та інформація, яку б Ви не хотіли щоб я знала. Брудно - це пропонувати мені прочитати наукову роботу, вже після її подання на премію, на яку, до речі, написали рецензію від мого імені. Брудно - це говорити про застосування універсальної програми для створення мультика «Сонячний коровай», яка в дійсності застосована не була. Брудно – це презентувати на прес-конференції 28.05.2013 створену не тобою версію мультфільму «Сонячний коровай» , добре знаючи, що це не твоя робота. Брудно - ставити свої прізвища на збірках, яких не писав, маючи статус доктора наук. Брудно - це коли аспіранти кафедри ІСМ скаржаться тобі на пресинг з боку В. Пасічника і Н. Кунанець, а на прес - конференції виступають проти тебе. Брудно поливати інваліда першої групи по зору грязюкою, попередньо використавши іі досвід роботи і розробки. Брудно писати компілятивні дисертації і насміхуватись над сліпою людиною з іі статуса кандидат історичних наук. Брудно - це розповідати про створені кафедрою інформаційних технологій для неповносправних: де вони?!
Ви запитуєте «В чому винні Кут, Малиновський, Ржеуський?» - значить провину А. Демчука Ви такі усвідомлюєте? Я не маю претензії до решта трьох хлопців, я маю претензії до їх старших колег.

Василь Литвин, д.т.н.

От нарешті й істина випливла. Роботу Ви не читали, у Вас просто претензії до старших колег... А софістикою займатись не треба!!!

Оксана Потимко

От Ви і загнали себе в глухий кут. Роботу я дійсно не читала – про її існування мені просто не було відомо. Але тоді поясніть мені, звідки ж взявся мій відгук на сайті і фірмовому бланку Української спілки інвалідів? Мабуть, навіяло..

Василь Литвин, д.т.н.

От Ви і загнали себе в глухий кут. Як можна мати претензії до роботи, не читавши її???

Оксана Потимко, інвалід I групи по зору

Ви хоча б розумієте суть конфлікту, пане Василь? Мій «геніальний» коментар до роботи був написаний не мною. Якби я цю роботу читала, можливо цього конфлікту і не було б.

Василь Литвин

Не розумію. Причому тут аспіранти?

Василь Литвин, д.т.н.

Робота, яка висунута на премію, містить біля 200 сторінок тексту, з них лише 4 сторінки присвячено мультфільму "Сонячний коровай, як приклад реалізації інформаційних технологій, які розроблені Андрієм Демчуком.
Про ідею тифлокоментування і створення мультфільмів для незрячих дітей у роботі взагалі не йдеться!!! Оскільки світ це придумав більше 30 років тому назад.
Тому мені прикро читати тут деякі коментарі від людей від яких цього не очікував!

Кунанець Наталія, д.н.с.к.

Планові наукові дослідження у Національному університеті „Львівська політехніка” пов’язані з проблематикою тифлокоментування відеоконтенту для осіб з вадами зору започатковані на кафедрі інформаційних систем та мереж Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій наприкінці 2011 року за ініціативою д.т.н., професора В. В.Литвина та аспіранта Андрія Демчука. Тема кандидатської дисертації „Методи та засоби подання фільмів для незрячих” Андрія Демчука затверджена на початку 2012 року на засіданнях кафедри та вченої ради інституту, що має відповідне документальне підтвердження. Вагомим фактором при визначенні проблематики свого наукового дисертаційного дослідження для Андрія Демчука було розуміння важливості зазначеного напряму наукових розвідок, оскільки він сам є інвалідом, українським параолімпійцем.
Принципово ідея формування відеофільмів з тифлокоментарем для незрячих вперше запропонована та реалізована за рубежем (США, Німеччина, Швеція), ще у 80-х роках ХХ ст.
Результати зазначених наукових дослідження професора В. В.Литвина та аспіранта Андрія Демчука впродовж 2011 - 2014 років публікувалися у фахових наукових виданнях та доповідалися ними на авторитетних міжнародних наукових симпозіумах та конференціях.
Результатом цих наукових розроблень є інформаційна технологія у формі програмно-алгоритмічного комплексу для формування бібліотечного відеоконтенту з тифлокоментарями для незрячих, одноосібним автором якого є аспірант кафедри ІСМ Андрій Демчук. Зазначена інформаційна технологія має універсальний характер і дозволяє автоматизовано формувати україномовний тифлокоментар в найрізноманітніших видах відеопродукції (кліпи, документальні фільми, кінофільми, мультиплікаційні фільми, навчальні фільми та відеолекції та ін.). Цей програмно-алгоритмічний комплекс, розробником якого є Андрій Демчук, є його авторським вкладом в колективне наукове дослідження групи молодих вчених Львівської політехніки „Інклюзивне бібліотечне обслуговування користувачів з особливими потребами та формування мультимедійних бібліотечних фондів з врахування нозологій”, яке було висунуто від імені Львівської політехніки на здобуття премії Президента України для молодих вчених.
Однією з ілюстрацій (прикладом) щодо використання можливостей розробленої та запрограмованої Андрієм Демчуком інформаційної технології є успішне виготовлення тифлокоментованого україномовного мультфільму „Соняшний коровай”.
Використання інформаційної технології, розробленої аспірантом А.Демчуком, для оснащення тифлокоментарем відеоконтенту можливе не лише при опрацюванні мультфільмів, але й при опрацюванні інших типів відеоресурсів. Розробником програмно-алгоритмічного комплексу є аспірант Львівської політехніки є Андрій Демчук, і саме за розроблений ним програмно-алгоритмічний комплекс, що може застосовуватися до різних типів бібліотечного відеоконтенту, він поданий від імені Львівської політехніки (в складі молодіжного колективу) на здобуття премії Президента України для молодих вчених.
Сам по собі мультиплікаційний фільм „Сонячний коровай”, як інформаційний продукт, виготовлений із використанням розробленої А.Демчуком інформаційної технології, не є предметом висунення Львівською політехнікою на відповідне відзначення, а лише ілюстративним прикладом успішного впровадження результатів наукових розроблень молодих вчених.
Вчений секретар «Робочої групи з питань створення рівних можливостей для молоді з особливими потребами Ради по конкурентноспроможності ІТ галузі при Верховній Раді України» Кунанець Н.Е., д.н.с.к.

Оксана Потимко, кандидат історичних наук

Подивована і прикро вражена вчинком групи молодих вчених на чолі з проф. В.В. Пасічником, яка «запозичила» мої напрацювання в ділянці тифлокоментування та в інших напрямках, видаючи їх за власні винаходи. Ще більше вражена тим фактом, що від мого імені на сайті Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки розміщено схвальний коментар на адресу групи молодих дарувань з проханням присвоїти їм премію Президента України! Наголошу, що розміщеного на сайті коментаря я ніколи не писала. Більше того, спілкування ще з кількома «підписантами», які ніби-то подали схвальні рецензії на реферат наукової роботи «Інклюзивне бібліотечне обслуговування користувачів з особливими потребами…» показало, що й мої колеги таких коментарів не писали. В окремих випадках кандидати на вручення премії Президента України так перестарались, що навіть подали прізвища так званих рецензентів з помилками. Заледве чи власник свого прізвища писатиме його з помилками!
Я – тотально незряча людина, яка не бачить вже близько 20 років. Понад 10 років працюю в громадському секторі, очолюю Львівський обласний осередок ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ», а з жовтня 2012 р. - керівником «Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами» Національного університету «Львівська політехніка».
Активно і постійно займаюсь впровадженням іноваційних розробок для незрячих і слабозорих в ділянці освіти, культури, доступності, IT-технологій та ін. За останні 3,5 роки інвестувала у соціокультурну та освітню сфери понад 3,0 млн грн. Кошти шукаю шляхом участі у різноманітних конкурсах, які оголошують міжнародні та благодійні фонди, посольства, органи самоуправління. Завдяки цьому в Україні з’явилась адаптована для незрячих малюків «Абетка» Івана Малковича (рельєфно-крапкова та озвучена версія), перші книги у форматі «дейзі», концертний проект «Відчинилося життя», мультфільми для незрячих, перший художній фільм з тифлокоментарем для незрячих глядачів, звукові світлофори та чимало інших речей, витребуваних користувачами з глибокими порушеннями зору. Про них можна дізнатися на веб-сторінці або набравши моє прізвище чи назву проекту в пошуковій системі Google.
Зараз одночасно впроваджую кілька проектів: «Мультфільми для незрячих» та «Аудіолекції для незрячих студентів медичних коледжів України» (фінансовий партнер – БФ Ріната Ахметова «Розвиток України»), «Сучасні інформаційні системи для українських користувачів з вадами зору», який передбачає створення першої української дейзі-бібліотеки (фінансовий партнер – академія «Svefi» та Forum Syt), «Інклюзивна освіта незрячих дітей» (партнер – МБФ «Українська біржа благодійності») та ін.
Саме Українській спілці інвалідів належить ідея тифлокоментування і створення мультфільмів для незрячих дітей, над якою ми працюємо донині. Українській спілці інвалідів належить невиключна ліцензія на використання аудіовізуальних творів, надана ДП «Укранімафільм», що тягне за собою звинувачення у порушенні молодими даруваннями прав інтелектуальної власності. Саме Українська спілка інвалідів вишукала кошти для формування першої української дейзі-бібліотеки, над створенням якої працюють 20 інвалідів по зору в межах всієї України. Врешті, Українська спілка інвалідів подала проекти і виграла кошти для облаштування «Ресурсного центру» Львівської політехніки сучасними тифлотехнічними засобами на суму 305,0 тис грн (фінансовий партнер – БФ «Розвиток України», 2012 р. та Forum Syt, 2012 р.). НУ «Львівська політехніка» у 2011 р. надав приміщення для створення «Ресурсного центру», комп’ютери, 3 штатні одиниці. У «Ресурсному центрі» працюють 3 особи, двоє з яких є повністю незрячими. На жаль, допомоги від групи молодих вчених ми не отримуємо, навіть коли дуже просимо – з усім справляємось самі, вишуковуємо джерела фінансування, волонтерів, за власні кошти закуповуємо розхідні матеріали та ін.
Вразило те, що до виконання низки наших проектів (тифлокоментування аудіовізуальних творів, озвучення підручників для конвертації в дейзі та ін.) Українська спілка інвалідів залучає чимало небайдужих людей, які не прагнуть ані слави, ані матеріального збагачення. З огляду на це вчинок групи молодих дарувань для мене та моїх колег – акторів, журналістів, викладачів тощо є неприйнятним, незбагненним і аморальним. Засуджую такі дії, керовані доктором наук, який не має морального права носити звання професора, і вимагаю зняти подану роботу з переліку відібраних для присудження Державної премії України в галузі науки і техніки.
Дуже прикро, що таким вчинком аспірантсько-професорська команда фактично підставила ректора Львівської політехніки – людину, яка справді підтримує наші ініціативи і сприяє їх впровадженню, працювати з якою комфортно і результативно.

Олександра Бонковська народна артистка України

Дуже прикро, що до участі в конкурсі допускають нечесних людей, які не гребують привласнювати чужу інтелектуальну працю.До переліку своїх «досягнень» і «розробок» автори внесли багаторічну і плідну працю незрячої людини, виконавчого директора Львівського обласного осередку ВГО «Українська спілка інвалідів», кандидата історичних наук Оксани Потимко. З огляду на те, що ідеться про сліпу жінку- -інваліда, цей вчинок вважаю особливо цинічним.Автори допущеної на здобуття Премії роботи стверджують, що розробили програмне забезпечення та методику тифлокоментування відеоконтенту для незрячих. Це неправда. Стверджую це, як людина, яка особисто брала участь у створенні першого в Україні мультфільму з тифлокоментарем для сліпих дітей під назвою «Сонячний коровай». Саме цей мультфільм автори виставляють як результат своїх «трудів», забувши, що автором ідеї, організатором роботи і консультантом із написання тексту була Оксана Потимко, а автором тексту і диктором Олександра Бонковська. Так звані «методики», «рекомендації», що запропонував аспірант А.Демчук виявились не просто не ефективними, а безглуздими. Користуватись ними для тифлокоментування неможливо. Крім цього єдиного, тривалістю 8 хв. «Сонячного коровая», за «методикою» А.Демчука не було створеного нічого. Але мультфільми, адаптовані для сліпих дітей в Україні є! І їх вже 17! Організувала роботу О. Потимко, яка ретельно консультує авторів текстів та редагує тифлокоментар до кожного мультфільму. Під її керівництвом працюють Олена Іщенко, Євген Шманенко (Київ) та Олександра Бонковська, Юрій Саєнко (Львів), які, не претендуючи на будь--які нагороди, щомісяця, починаючи з початку року, опрацьовують по два мультфільми.
І насамкінець. «Горе-науковці» не посоромились внести до списку «захоплених» рецензентів і прізвище… Оксани Потимко, – жінки-інваліда, яку нахабно використали, можна сказати, обікрали та ще й самі написали від її імені схвальну рецензію! До-речі, рецензія Гаркуші О.В., керівника «Робочої групи з питань створення рівних можливостей для молоді з особливими потребами при Верховній Раді України» – теж фальсифікація. Тож є підстави запідозрити, що і решта хвалебних відгуків є «творчістю» самих, спраглих президентських відзнак «науковців».
Прикро, що молоді вчені починають свою дорогу з обману, підступу, плагіату, дискредитуючи і «Львівську політехніку», і моє місто. І демонструють при цьому блюзнірську зневагу до незрячих, на благо яких, вони, начебто «працюють».

Дарморіз Оксана, к. філос. н.

Дуже перспективний та необхідний напрям наукових досліджень. Це саме те, що сприятиме можливості кращого доступу до інформації людей, які не можуть бути активно включеними в процес активного суспільного життя, оскільки саме суспільство залишає їх на узбіччі. Сподіваюся робота молодих науковців і справді буде корисною для цих людей. Вважаю, що державна підтримка цього проекту допоможе багатьом людям краще інтегруватися в нашу спільноту, дасть їм необхідну комунікативну та інформаційну підтримку. Робота безперечно достойна присудження їй премії Президента України для молодих вчених.
Канд. філос. наук, доцент кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету імені Івана Франка Дарморіз Оксана Володимирівна

Красник У.О.

Робота молодих вчених з Львівської політехніки надзвичайно актуальна. Надання доступу до інформації користувачам з особливими потребами дозволяє підняти рівень українських бібліотек, а самим користувачам дозволить отримати якісну фахову освіту, відчути себе повноправними громадянами і допоможе здійснити інтеграцію осіб з особливими потребами в практично недоступне сьогодні для них наукове середовище. Вважаю, що результати роботи
заслуговують на визнання премією Президента України для молодих вчених.

Красник Уляна Орестівна, м.н.с. ЛННБ України ім. В. Стефаника

Оксана Потимко, к.і.н.

Технології бібліотечного обслуговування незрячих користувачів у бібліотеках, запропоновані молодими дослідникамим зі Львова, це прорив в наданні інформаційних послуг для дуже вразливої та малозапезпеченої технологічно категорії громадян. Переконана, що їх впровадження дасть поштовх до широкомасштабного використання технологій доступу до інформації у бібліотеках.
Молоді дослідники заслуговують найвищої похвали та відзначення премією Президента України.

Виконавчий директор Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів» к.і.н. Оксана Потимко

Парвиз Казыми, доктор философии

Познакомившись с научной работой молодежного творческого коллектива Львовской политехники хочу отметить, в первую очередь, ее социальную актуальность. С научно-методической точки зрения результаты исследований молодых украинских ученых важны для современного библиотековедения. Считаю, что авторы по совокупности теоретических, методических и прикладных результатов заслуживают присуждения им высокой Президентской награды.

Парвиз Казыми, доктор философии, доцент кафедры библиотековедения Бакинского государственного университета

Одрихівський Микола Васильович, д.е.н., професор

Робота молодих вчених з Львівської політехніки побудована на інноваційних принципах щодо надання доступу до інформації користувачам з особливими потребами. В умовах сучасного інформаційно насиченого суспільства залучення цієї категорії громадян до активної участі в соціокомунікаційних процесахє вельми актуальним та соціально значимим завданням. Оригінальний та до певної міри унікальним для українських реалій є технічний комплекс, що забезпечує автоматизацію процесу формування тифлокоментарів для відеоконтенту. Вважаю, що результати роботи за рівнем подання заслуговують на визнання премією Президента України для молодих вчених.

Одрихівський Микола Васильович, д.е.н., професор кафедри кібернетики та інноватики Дрогобицького педуніверситету