Ви є тут

Реалізація та захист прав корінних народів України в сучасних умовах


Номер роботи - P 30 ПОДАНА

Представлено Інститутом законодавства Верховної Ради України.

 Автори: д.ю.н. Бабін Б.В., д.ю.н. Гріненко О.О., к.ю.н. Приходько А.В.

Метою  роботи є визначення передумов становлення, структури та змісту правових стандартів ООН щодо корінних народів та їх відображення у національному законодавстві та практиці.

Авторами на основі теоретичних досліджень визначено міжнародні стандарти ООН стосовно корінних народів як взаємопов’язаний комплекс норм міжнародного права, відображених у Декларації ООН про права корінних народів, розвинутих у резолюціях Генеральної асамблеї ООН з питань корінних народів та втілених у практичну діяльність й доктринальну роботу спеціалізованих органів ООН з питань корінних народів; запропоновано практичні заходи щодо реалізації Україною цих міжнародних стандартів.

Встановлено, що попри відмову міжнародно­правової доктрини ХVІІІ -­ХІХ ст. визнавати права та суб’єктність корінних народів, взаємна конкуренція європейських держав, їх бажання використати корінні народи у колоніальній експансії, потреба врегулювання відносин між корінними народами та колоністами, небажання передавати ресурси та землі корінних народів у приватне розпорядження колоністів – сприяли визнанню більшістю колоніальних держав міжнародної правосуб’єктності корінних народів.

Визначено специфіку формування спеціальних механізмів ООН щодо корінних Народів наприкінці ХХ ст. та доведено, що необхідність залучення представників корінних народів у роботу механізмів ООН призвела до практичної потреби ідентифікації ООН спільнот як корінних народів, до формування критеріїв такого визнання та, у підсумку, до формування позиції ООН щодо неможливості утворення абстрактного всеохоплюючого визначення корінного народу у міжнародному праві.

Дослідниками доведено, що згода уряду України на участь Меджлісу кримського у роботі надано оцінку доктринальній позиції стосовно процедури визнання Декларації ООН про права корінних народів тими державами, що у 2007 р. голосували проти її прийняття або утрималися під час голосування, та щодо особливого правового значення Декларації, визнаного в рішеннях конвенційних органів ООН з прав людини, Міжамериканського суду з прав людини та в експертних документах ООН.

Кількість публікацій: 6 монографій,  37 статей (13 – у зарубіжних виданнях). Загальна кількість посилань на публікації авторів/h-індекс роботи згідно баз даних складає відповідно: Web of Science – 20/3Scopus – 15/2; Google Scholar – 150/5.

Коментарі